Post Featured Image

Світловодщина: Край нашої мрії…

Презентація туристичної Світловодщини, яка відбулася в Кіровоградському прес-клубі реформ 19 квітня, неабияк зацікавила місцевих журналістів, адже чим ближче до літа, тим гостріше постає питання літнього відпочинку, вірніше, його доступності, для найширших верств населення Кіровоградщини.

В силу протиріч між попитом і пропозицією, тобто між вартістю відпочинку на Півдні і фінансовими можливостями нашого населення, Світловодськ завжди вважався такою собі соціальною зоною відпочинку для мешканців Олександрії чи Знам’янки. В радянські часи тут були десятки відомчих туристичних баз та піонерських таборів, які практично повністю задовольняли потребу населення області в скромному, але екологічному літньому відпочинку. Тепер часи змінилися…

Проект, вірніше, туристичний сайт Світловодської РДА «Світловодщина – край нашої мрії», презентував начальник відділу культури і туризму Микола Середенко, який назвав ту, ще радянську відпочинкову інфраструктуру «жорсткою совдепією». Втім, від неї практично нічого не залишилося, а можливість відпочити в наметі на березі Дніпра, тепер називається «аскетичним туризмом». З огляду на організаційну складову літнього відпочинку, то інформаційний привід для знайомства мешканців області був більш, ніж логічним.

Микола Середенко розповів про туристичні можливості Світловодщини з її пам’ятками археології, архітектури, ландшафту, історії чи культури, які дозволяють відпочити на лісо-степовому морі, (а саме таким уявляється нам літній відпочинок – автор), не лише корисно, але і змістовно. В місті є де зупинитися, є де пообідати – повечеряти, навіть прокататися під парусами або відвідати зоопарк – інформації на презентованому сайті вистачає. Все впирається у ваші фінансові можливості.
&ft1 На запитання журналістів про вартість проживання в готелях – мотелях, пан Микола відповів, що вони коливаються, чим кращий номер, тим дорожче. Можна знайти економ-клас(очевидно зовсім совдепівську турбазу, в чому автор глибоко сумнівається ) за 50 гривень за добу, а реально – це від сотні гривень в будиночку «без удобств» - до 200, 300, 400 і вище на одну особу. Одначе, для людей, які скільки ж платять в місяць за квартиру – це багато. Хоча, як сказав М. Середенко, бажаючих зі Знам’янки чи Олександрії тут вистачає. Тому я хочу повернутися таки в часи розвиненого, але недорозвиненого, зате масового, відпочинку на берегах Світловодського моря, яке несправедливо називають Кременчуцьким, бо Кременчук розташований вже на Дніпродзержинському водосховищі.

За інформацією пана Миколи, яку ми всі дуже добре пам’ятаємо, колись на Світловодчині мало свою базу відпочинку практично кожне, більш-менш солідне кіровоградське, олександрійське чи знам’янське підприємство, якщо не мало своєї бази десь на Синюсі, в Онуфріївці чи Петровому. Зараз він не зміг одразу згадати назву якогось одного підприємства з Олександрії, яке ще має свою відомчу базу відпочинку в Світловодську. Тримає свою базу «Укртелеком», кіровоградський університет, ще хтось, тобто відомчі бази відпочинку можна перерахувати на пальцях однієї руки. Всі інші, в результаті примусової відмови підприємств від непрофільних активів, втратили статус відомчих і перейшли в приватну власність, але це вже, як кажуть, справа техніки або спритність рук і ніякого шахрайства. Тому організація масового відпочинку на морі у нас набула не соціального, а комерційного характеру. І в літньому оздоровленні дітей також.

Коли ми з групою кіровоградських журналістів на запрошення світловодської влади років десять тому були в місті на морі, то ночували якраз на такій «совдепівській», але ще відомчій базі відпочинку – в будиночках без кондиціонерів і з «зручностями», включаючи єдину водорозбірну колонку, десь далеко на вулиці. Тоді здавалося, що відремонтувати будиночки і поставити там кондиціонери – справа найближчого майбутнього і не таких вже астрономічних затрат, але наш законодавець в своїй невгамовній турботі за народ, зробив все можливе, щоб підприємства втратили свій «соціально-побутовий сектор». Згодом, з економічної мапи області, зникли і самі підприємства, які свого часу «звільнили» від зайвих клопотів про відпочинок трудящих, а нам тепер пропонують скористатися колишнім народним майном за наші ж, але вже великі гроші.

Комусь, звичайно, ті кілька сотень гривень за нічліг чи за вечерю в ресторані здаються копійками, але ті, хто «живе з копійки», змушені обирати, де відпочивати – на морі, хоча б і в Світловодську, чи на «дачі» на околиці Кіровограда чи Олександрії. Заради справедливості зазначимо, що в Україні, у тому числі і Кіровоградській області, сформувався достатньо чисельний прошарок населення, якому по кишені готелі не лише в Лазурному чи Залізному Порту, тому влітку там не проштовхнутися. Особливо в прибережних чорноморських селах південних областей України. Там ще залишилися відомчі бази відпочинку, як в ДП «СхідГЗК», де працівники уранових шахт з сім’ми відпочивають за символічну плату. Але ж переважна більшість населення такої можливості немає, як і немає коштів з’їздити хоча б на кілька днів на Південь.
&ft2 Тому для Кіровоградщині – Світловодське море, з його дніпровськими берегами і сосновими лісами, справжня знахідка. Яку потрібно відкрити для справді масового відпочивальника з маленьким гаманцем і великим бажанням і потребою відпочити. Можливо, під такі соціальні бази відпочинку, можна виділяти ділянки берега для територіальних органів місцевого самоврядування, які б розбудовували там відпочинкову інфраструктуру для своїх мешканців. Можливо, відповідні програми повинні прийняти і фінансувати наші міністерства і Кабінет міністрів, і чомусь здається, що для держави це обійдеться набагато дешевше, і в результаті, вигідніше, ніж утримання за наші ж гроші, привілейованих баз відпочинку на морях чи заповідних місцях України для наших же слуг народу. Адже нам, за великим рахунком, потрібно зовсім небагато – море, ліс і пісок, чого в Світловодську вистачає.

Ну і житло, причому – з кондиціонером, зручностями і недорого, бо кожен пенсіонер чи бюджетник знає, що вартість утримання його квартири за місяць не може бути в десятки разів меншою, ніж кількаденне проживання в такій же квартирі, вірніше кімнаті, але на морі. В організації таких соціальних баз відпочинку можуть брати участь як органи місцевого самоврядування, так і державні установи. Чому б і ні, адже це ж для людей, за яких ми так турбуємось?

В чому світловодці молодці, так це у бажанні розкрутити свій край, зробити його інформаційно привабливим для відвідувачів, для чого вони пропонують не лише відпочинок, але і туристичні маршрути і навіть фестивалі, такий як «Полуничний фестиваль» в селі Миронівка. Інші наші міста, окрім суто культурних заходів, подібним кулінарним дійством похизуватися не можуть, хоча в кожному місті є свої родзинки. В Кіровограді – своє, в Олександрії – своє, в тому числі і об’єкти промислового туризму. До речі, світловодці активно пропагують відпочинок в так званій «голубій лагуні», тобто затопленому кар’єрі, але таких величезних, як в Олександрії – там немає.

Фото з туристичного сайту про Світловодськ - http://svittourism.com.ua

No comments (Add your own)

Add a New Comment


code
 

Comment Guidelines: No HTML is allowed. Off-topic or inappropriate comments will be edited or deleted. Thanks.